J
Jason Fisher
Guest
Розділ I загальні положення
Стаття 1. Загальні поняття що використовуються в цьому кодексі.
1. Процесуальні дії - слідчі, судові чи інші дії, передбачені Процесуальним кодексом штату Сан-Андреас.
2. Затримання - міра короткочасного позбавлення волі, застосовувана правоохоронними органами на строк не більше 1 години з моменту фактичного затримання особи по підозрі в скоєнні правопорушення.
3. Арешт - різновид покарання, що полягає в позбавленні волі людини, що скоїла кримінальне правопорушення на строк, передбачений Кримінальним кодексом.
4. Слідство - це комплекс заходів щодо з'ясування обставин, пов'язаних із правопорушенням, для встановлення обставин та характеру правопорушення, а також осіб, винних у скоєнні правопорушення.
Стаття 2. Основні принципи процесуального кодексу.
1. Презумпція невинуватості.
1) Обвинувачений або підозрюваний вважається невинним, поки його винність у скоєнні злочину не буде доведена.
2) Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Тягар доведення винуватості підозрюваного чи обвинуваченого лежить на боці обвинувачення.
3) Усі сумніви у винності підозрюваного чи обвинуваченого тлумачаться на його користь.
4) Звинувачення не може бути засноване на припущеннях.
2. Законність дій.
1) Законні вимоги співробітника державних органів, обов'язкові до виконання, оскаржуються лише після виконання у випадках, передбачених законом. Усні розпорядження, накази, вимоги тощо набувають своєї законної сили після того, як співробітник представиться або продемонструє ідентифікаційний знак.
2) В екстрених ситуаціях або коли зволікання може призвести до істотних негативних наслідків, усні розпорядження, накази, вимоги тощо набувають своєї законної сили, якщо на співробітнику є розпізнавальні знаки державних органів, такі як, службова форма, бронежилет державного зразка, спец. обмундирування з спец маркуванням чи написами назви силової структури, жетон або бейджик відповідної державної структури.
3. Недопустимі докази.
1) Будь-яка інформація, отримана від затриманого під час допиту до того, як йому було зачитано його права, навіть якщо є звуко чи відеозапис, де обвинувачений дає свідчення проти себе.
2)Показання потерпілого, свідка, засновані на здогадках, припущенні, чутках, а також свідчення свідка, який не може вказати джерело своєї обізнаності;
3) Докази здобуті незаконним шляхом, коли було порушено положення чинних нормативно-правових актів.
Розділ II Слідство
Стаття 3. Слідчі заходи.
1. Співробітник, уповноважений вести слідство, зобов'язаний ініціювати розслідування у випадках:
1) Якщо співробітник став безпосереднім очевидцем правопорушення.
2) Якщо потерпілі чи очевидці звернулися з проханням відреагувати на правопорушення очевидцями якого вони стали.
3) Якщо є судове рішення щодо необхідності проведення розслідування.
4) Добровільне визнання та (або) явка з повинною.
Стаття 4. Принципи проведення розслідування.
1. Адекватність — співробітник зобов'язаний діяти професійно, не перевищуючи своїх посадових повноважень, і максимально точно розібратися у справі перш ніж робити висновки.
2. Невідкладність — співробітник зобов'язаний відреагувати на правопорушення та почати діяти без необґрунтованих зволікань.
3. Законність — обов'язок працівників діяти у суворій відповідності до Конституції та інших нормативно-правових актів.
Стаття 5. Письмове діловодство.
1. Справа має вестись письмово з формуванням звіту/рапорту (кейс файлу) за певним розслідуванням, у випадках передбачених внутрішнім регламентом, або у разі необхідності передачі справи до суду чи прокуратури.
Стаття 6. Слідчі дії.
Слідчі дії - це процес та заходи, що проводяться правоохоронними та слідчими органами з метою збирання та перевірки доказів і фактів, пов'язаних із злочином або правопорушенням, які включають:
1) Допит - односторонній процес, де уповноважений до проведення допиту співробітник ставить питання, а допитуваний відповідає на них, метою яких є отримання уповноваженим співробітником показань від допитуваного.
2) Опитування - двосторонній процес, де співробітник правоохоронного чи слідчого органу ставить запитання, а опитуваний відповідає на них. Питання можуть бути структурованими чи відкритими. Опитування спрямоване на збирання інформації та думок для подальшого аналізу інформації, метою яких є встановлення всіх обставин того, що сталося.
3) Обшук.
4) Проведення експертиз та огляду.
5) Огляд місця злочину.
6) Вилучення матеріальних доказів, предметів та документів.
Стаття 6.1. Оперативно-розшукові заходи.
1) Оперативне впровадження - захід, що полягає в конспіративному (робота під прикриттям) впровадженні штатного оперативного співробітника, або людини ззовні, з яким укладено контракт на роботу, в кримінальне середовище або в державні структури з метою отримання інформації, що ретельно приховується, яка представляє оперативний інтерес, та її документування.
2) Спостереження - це захід, що полягає у стеженні за особами, їх діями, у тому числі співробітниками державних структур, їх транспортними засобами, а також місцями постійного чи тимчасового перебування зазначених осіб або загалом за діяльністю державних структур з метою збирання інформації, що становить оперативний інтерес.
3) Контрольна закупівля - це захід, який полягає у контрольованому придбанні нелегального майна, оперативними співробітниками або за їх дорученням третьою особою, з метою припинення та вилучення з обігу нелегальних предметів та речовин, а також встановлення шляхів розповсюдження нелегалу та вирішення інших оперативних завдань.
Розділ III Затримання
Стаття 7. Затримання.
1. Затримання - це міра короткочасного позбавлення волі особи, підозрюваної у скоєнні злочину, передбаченого Кримінальним кодексом штату Сан-Андреас, з метою проведення розслідування або доставлення обвинуваченого (підозрюваного) до ІТТ LSPD або ІТТ FIB чи пенітенціарної установи.
Стаття 8. Причини для затримання.
1. Особа може бути затримана уповноваженими органами за підозрою у скоєнні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, за наявності однієї з таких підстав:
1) Особа застигнута в момент скоєння злочину або безпосередньо після його скоєння, а також коли на цій особі або її одязі, при ньому або в його оселі були виявлені явні сліди злочину.
2) Три і більше свідків вказують на дану особу як на ту що скоїла злочин і мають докази, що підтверджують її провину.
3) Коли є відеофіксація скоєного злочину цією особою.
4) Є ордер на арешт, виданий співробітником прокуратури, або інший документ, що відображає законну вимогу уповноваженої особи.
Примітка: При затриманні на підставі пункту “4” ініціатори процесу зобов'язані назвати номер та дату публікації відповідного документа.
5) Коли є суттєві факти вважати, що особа може бути винною у скоєнні злочину (схожість фоторобота, схожість опису предметів одягу, індивідуальні ознаки особи, однаковий номер паспорта та номер телефону з правопорушником).
6) Коли висунуто законну вимогу Губернатора, Судді чи співробітника прокуратури за достатніх підстав для затримання.
7) Якщо особа знаходиться в місці безпосереднього скоєння злочину.
Стаття 9. Підстави звільнення підозрюваного.
1. Підозрюваний підлягає звільненню, якщо:
1) Порушено Конституційні права затриманого.
2) За порушення не передбачено запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
3) Пройшло більше 1 години з моменту затримання і не було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
4) Відсутні докази, що підтверджують вину підозрюваного.
5) Не підтвердилась підозра у скоєнні злочину.
6) Якщо порушений розділ 3, стаття 11 Процесуального кодексу Штату Сан-Андреас.
Примітка: У випадку порушення затриманим особливо важких статей Кримінального кодексу Штату Сан-Андреас позначених “***”, затриманий не може бути звільнений. Процесуальні дії продовжуються, а після їх закінчення затриманий або його адвокат можуть подати скаргу до прокуратури на співробітника який порушив розділ 3, статтю 11 Процесуального кодексу Штату Сан-Андреас.
Примітка: У випадку грубих порушень розділу 3, статті 11 Процесуального кодексу Штату Сан-Андреас, представником державної установи, що проводить затримання, даний представник влади має бути усунений від процесу проведення процесуальних дій(процесу затримання) , при цьому роботу з затриманим має продовжити інший уповноважений представник влади.
Стаття 10. Строк затримання.
1. Строк затримання не може перевищувати однієї години (1 година) з моменту її початку. У зазначений термін затримання, не враховується час, що витрачається на:
1) Очікування відповіді та приїзду адвоката, у разі його запиту затриманим.
2) Час конфіденційної розмови затриманого з адвокатом.
3) Очікування відповіді та приїзду співробітника прокуратури та керівництва затриманого, якщо він є співробітником державних структур. Ознайомлення з доказами провини співробітника, а також ухвалення рішення про його винність або невинність.
4) Проведення допиту.
Примітка: Може бути взято процесуальну паузу за рішенням Генерального прокурора Штату.
Стаття 11. Порядок затримання.
1. Затримання провадиться в наступній обов'язковій послідовності:
1) Застосувати кайданки на затриманому.
2) Пред'явити службове посвідчення, або надати свій ідентифікаційний знак (жетон, бейдж, нашивку тощо).
3) Роз'яснити підстави затримання. Назвати номер ордера та (або) постанови, якщо затримання здійснюється на підставі таких.
4) Провести первинний обшук та встановити особу затриманого. У випадку якщо встановленню особи затриманого заважає маска на обличчі, то слід запропонувати затриманому зняти її власноруч, у разі відмови, або якщо затриманий поводиться неадекватно (нецензурно висловлюється, кричить, ображає, ігнорує ) співробітники, що проводять затримання можуть зірвати маску.
Примітка: Якщо на обличчі затриманого є грим, який заважає ідентифікації, співробітникам силової структури, що проводить затримання необхідно встановити особу за допомогою приладу для дактилоскопії (встановити особу по відбиткам пальців).
Примітка: Первинний обшук може бути відтерміновано, якщо працівникам загрожує небезпека або обставини затримання створюють перешкоду роботі працівників.
Попри це первинний обшук є обов’язковою і невід’ємною частиною порядку затримання. У випадку загрози співробітнику , або перешкод- первинний обшук потрібно провести в безпечному місці, наприклад на території відділку.
5) Зачитати затриманому його права (Правило Міранди).
6) Доставити затриманого до відділку LSPD, чи офісу FIB, для проведення подальших процесуальних дій.
Примітка: У відділку LSPD або FIB обов'язково потрібно запропонувати затриманому скористатися своїми правами.
7) Провести вторинний обшук.
Примітка: При вторинному обшуку вилучаються усі нелегальні предмети та зброя.
8) У разі потреби доставити підозрюваного в місце дізнання для проведення допиту та подальших слідчих дій.
Примітка: У випадку, якщо якийсь із пунктів неможливо виконати в встановленому порядку через загрозу життю держслужбовців/затриманому, або якщо державний службовець вбачає небезпечку у безпосередньому місці проведення процесуальних дій/затримання- дозволено відтермінувати виконання таких пунктів до моменту прибуття в безпечне місце, або до моменту забезпечення безпеки усім учасникам події. При цьому, такі відступи не будуть вважатися грубими порушеннями.
2. Правило Міранди: "Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що Ви скажете, може бути і буде використане проти Вас у суді. Ви маєте право на адвоката. Якщо Ви не можете сплатити послуги адвоката, він буде наданий Вам державою. Ви маєте право на телефонний дзвінок тривалістю не більше 5 хвилин. Ви розумієте Ваші права?"
1) Допускаються незначні зміни вищевикладеного формулювання зі збереженням загального єдиного сенсу.
2) Правило Міранди зачитується два рази якщо з першого разу затриманий не зрозумів свої права.
Стаття 12. Суб'єкт затримання.
1. Суб'єктами затримання визнаються такі особи:
1) Співробітник, який проводив затримання, а також його напарники.
2) Особа, яка була затримана.
3) Адвокат, який надає юридичну допомогу на запит затриманого, або письмового договору.
4) Керівництво затриманого, якщо він є співробітником державної структури.
5) Співробітник прокуратури, у випадках якщо затриманий є співробітником державної структури.
6) Свідки або очевидці які були в момент скоєння правопорушення, котрі можуть надати цінні відомості.
2. Жодних інших третіх осіб у процесі затримання не може бути. Співробітники правоохоронних органів мають право вимагати відійти від місця затримання на 5 метрів усіх громадян, які не є суб'єктами затримання.
Примітка: У випадку невиконання наказів уповноваженої особи, порушники несуть відповідальність згідно ст 17.6 Кримінального кодексу Штату Сан-Андреас.
Стаття 13. Права затриманого.
1. Затриманий має право на адвоката.
1) Якщо затриманий вимагає державного адвоката, співробітник зобов'язаний повідомити про це рацію департаменту, але не зобов'язаний зупиняти процес затримання та слідства. Якщо співробітник, який проводить затримання, не має доступу до рації департаменту, запит відбувається до рації державної структури.Якщо затриманий вимагає приватного адвоката, уповноважена особа яка проводить затримання зобов'язана надати йому можливість викликати приватного адвоката.
Примітка: Виклик приватного адвоката не вважається реалізацією на право телефонного дзвінка.
2) Співробітник зобов'язаний чекати на відповідь від адвоката протягом 5 хвилин, а прибуття адвоката 10 хвилин.
3) У разі якщо відповіді на запит адвоката не було отримано протягом 5 хвилин, співробітник має право продовжити процесуальні дії, та перейти до процесу арешту.
2. Затриманий має право на приватну бесіду з адвокатом.
1) У випадку, якщо затриманий вимагає приватної бесіди зі своїм адвокатом, співробітник зобов'язаний надати приміщення для конфіденційної розмови.
2) Строк бесіди адвоката з підозрюваним не повинен перевищувати 10 хвилин.
3. Затриманий має право на телефонний дзвінок.
1) Якщо затримуваний вимагає телефонний дзвінок, співробітник зобов'язаний надати йому таке право.
2) Тривалість телефонного дзвінка не повинна перевищувати 5 хвилин.
Примітка: Телефонний дзвінок має відбуватися виключно в присутності співробітника який проводить затримання.
4. Співробітникам заборонено провокувати, фізично чи психологічно впливати на затриманого, з метою отримання будь-яких свідчень на свою користь.
Стаття 14. Обов'язки працівника, який проводить затримання.
1. Співробітник який проводить затримання зобов'язаний:
1) Вести відеозапис затримання.
2) Роз'яснити адвокату причини затримання.
3) На першу вимогу надати адвокату службові документи/нашивку/жетон/бейдж, що дозволяють ідентифікувати особу співробітника.
4) На запит адвоката, співробітник який проводив затримання зобов’язаний надати запис з боді-камери, або докази порушення затриманим.
Стаття 15. Затримання працівника державної структури.
1. У разі, якщо державного службовця затримано на підставі нормативного документа, вина співробітника вважається доведеною. До пенітенціарної установи або ІТТ, викликається представник державної організації в особі безпосереднього керівника затриманого, який зобов'язаний звільнити свого співробітника та забезпечити його взяття під варту.
2. Якщо затримуваний є співробітником держ. структури, то до пенітенціарної установи або ІТТ, викликається представник державної організації в особі безпосереднього керівника затриманого, а також співробітник прокуратури.
1) Час очікування співробітника прокуратури та керівництва затриманого становить 10 хвилин з моменту запиту до рації департаменту, за необхідності з інтервалами у 2-3хв. За неявки прямого начальства затриманого та співробітника прокуратури протягом 10 хвилин, уповноважена особа що проводить затримання має право продовжити процесуальні дії та перейти до процесу арешту.
Примітка: У таких випадках співробітник, який проводив затримання, зобов’язаний протягом 24годин, зв’язатися з керівництвом затриманого та прокуратурою, і передати всю наявну інформацію.
3. Співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний ознайомити керівництво та співробітника прокуратури про обставини затримання, а також надати доказ провини.
4. Співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний надати керівництву та співробітнику прокуратури запис з боді-камери з повним процесом затримання на ній. У разі відсутності записів, затриманий відпускається, а співробітника буде притягнуто до відповідальності, згідно розділу 15, статті 15.5 Кримінального кодексу штату Сан-Андреас.
5. За результатами розгляду, співробітник прокуратури виносить рішення про притягнення до відповідальності затриманого на місці або про його невинність.
1) У разі неявки працівника прокуратури рішення про винність виносить керівництво затриманого. Проте працівник, який проводив затримання у разі незгоди, має право передати матеріали до Прокуратури для винесення повторного рішення. У разі неявки керівництва затриманого рішення про винність виносить співробітник прокуратури.
6. Керівництво, яке брало участь у розгляді, зобов'язане звільнити затриманого співробітника державної установи після винесення рішення про залучення до кримінальної відповідальності.
Розділ IV Арешт
Стаття 16. Арешт.
1. Арешт - це різновид кримінального покарання, при якому особа позбавляється волі на строк, передбачений Кримінальним кодексом штату Сан-Андреас.
Стаття 17. Підстави для арешту.
1. У ході порядку затримання ухвалено рішення про винність особи у скоєнні кримінального правопорушення.
2. Наявність діючого ордера, на арешт.
3. Наявність чинної постанови суду на арешт.
Стаття 18. Порядок арешту.
1. Роз'яснити причину арешту підозрюваному.
2. Зробити фотознімок підозрюваного ( по пояс ), заповнити бланк арешту та помістити заарештованого у місце відбування покарання.
3. Заповнити електронну базу даних Database.
Стаття 19. Передача арештованого.
1. У випадку, якщо працівник не уповноважений проводити арешт, особа, яка підлягає арешту, може бути передана іншому співробітнику. Співробітник, який передав заарештованого, зобов'язаний пред'явити посвідчення/нашивку/жетон, а також озвучити статті які були інкриміновані затриманому. Ця інформація має бути записана до бланку арешту для подальшої ідентифікації працівників, які проводили затримання.
Стаття 20. Бланк арешту.
1. При заповненні бланку арешту співробітники зобов'язані вказати таку інформацію:
1) Ім'я та прізвище заарештованого.
2) Статті кримінального кодексу, які були порушені.
3) Дату та час проведення арешту.
4) Інформацію про напарника або, у разі передачі арештованого, нашивку/жетон/ім'я та прізвище співробітника,бейджик, тощо особи яка проводила затримання.
5) При арешті на підставі ордера та (або) постанови суду вказати номер ордера та (або) постанови суду.
Розділ V Обшук
Стаття 21. Підстави для проведення особистого обшуку.
1. Під час проведення процесу затримання відповідно Процесуального кодексу штату Сан-Андреас.
2. Наявність ордера Офісу Генерального Прокурора для проведення обшуку.
3. У порядку, передбаченому Законом “Про Надзвичайний та військовий стан”.
4. В інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Стаття 22. Підстави для проведення обшуку транспортного засобу.
1. Транспортний засіб знаходиться в розшуку.
2. Під час обшуку водія транспортного засобу було знайдено нелегальні предмети чи речовини.
3. У порядку, передбаченому Законом “Про Надзвичайний та військовий стан”.
4. На автомобілі не закріплені номери або номери не відповідають зазначеним у техпаспорті або базі даних.
5. Наявність ордера Офісу Генерального Прокурора для проведення обшуку.
Стаття 23. Підстави щодо обшуку житла чи приватної власності.
1. Обшук житла та приватної власності проводиться за наявності ордера Офісу Генерального Прокурора. У виняткових випадках, коли обшук житла не терпить зволікання, зазначені дії можуть бути здійснені на підставі рішення співробітника правоохоронних органів без ордера. У цьому випадку співробітник правоохоронної служби не пізніше 1 години з моменту початку обшуку повідомляє офіс Генерального Прокурора про проведення дії письмово.
Розділ VI Відеофіксація
Стаття 24. Відеофіксація.
1. Відеофіксація - це процес запису та збереження відеозображення, а також аудіосупроводу на електронних носіях.
Стаття 25. Здійснення фіксації.
1. Співробітники державних структур зобов'язані вести відеофіксацію у таких випадках:
1) Притягнення осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
2) Проведення затримання, обшуку, допиту чи інших слідчих дій.
Стаття 26. Термін зберігання фіксації.
1. Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний зберігати відеофіксацію на захищених серверах організації протягом 72 годин з моменту запису.
Стаття 27. Пред'явлення відеофіксації.
1. Співробітник державної структури, який відповідно до Процесуального кодексу штату Сан-Андреас повинен вести відеофіксацію, не зобов'язаний пред'являти її громадянам за їх вимогою.
2. Співробітник правоохоронних органів, який відповідно до Процесуального кодексу штату Сан-Андреас повинен вести відеофіксацію, зобов'язаний надати відеофіксацію співробітнику прокуратури на першу ж його вимогу, або суду в рамках повноважень.
Примітка: При цьому прокурор може не пояснювати причину запиту запису.
3. Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний надати відеофіксацію начальству затриманого, якщо затримуваний є співробітником державної структури.
4. Співробітник правоохоронних органів, який відповідно до Процесуального кодексу штату Сан-Андреас повинен вести відеофіксацію, зобов'язаний надати відеофіксацію адвокату, у разі надання ним юридичної допомоги затриманому.
Розділ VII Допит
Стаття 28. Порядок призначення процедури допиту та виклику на нього осіб.
Стаття 29. У разі необхідності проведення допиту уповноважений співробітник зобов'язаний скласти відповідну постанову про призначення допиту у спеціалізованому розділі постанов на порталі Штату.
Виняток: допит, який необхідно провести після затримання може проводитись без постанови. А також на такий допит не поширюються часові межі які вказані у розділі 7, ст 30 Процесуального кодексу штату Сан-Андреас.
Уповноваженими співробітниками визнаються: Співробітники прокуратури з посади Прокурор, співробітники USSS з посади Спеціальний агент відділу ACD, співробітники FIB відділу CID, співробітники LSPD відділу DB.
Стаття 30. Проведення допиту дозволено здійснювати з 12:00 до 23:00.
Виняток: За згодою співробітника та допитуваного, часові рамки можуть не враховуватися, а допит може бути проведений у будь-який час.
Стаття 31. Повідомленням про призначення допиту є телефонний дзвінок, SMS-повідомлення, звернення на електронну пошту, для державних співробітників внутрішні канали зв'язку, з інформуванням про номер ордеру на підставі якого буде проведено допит.
Стаття 32. У разі неявки особи, викликаної на допит уповноваженими до проведення допиту співробітниками USSS, FIB, LSPD, такі працівники мають право звернутися до прокуратури Штату з метою отримання ордера на затримання або арешт особи, яка не з'явилася на допит.
Стаття 33. У випадках, виникнення обставин, за яких особа викликана на допит не в змозі з об'єктивних причин з'явиться у зазначений час, така особа зобов'язана повідомити про це співробітника відповідального за проведення допиту до закінчення строків явки, встановлених постановою про призначення допиту, та погодити новий час та дату.
Примітка: Для такого допиту додаткова постанова не потрібна.
Стаття 34.Права співробітника, який проводить допит:
- Обмежувати свободу переміщення допитуваного для забезпечення безпеки (використовувати кайданки).
- Переривати/припиняти процедуру допиту у будь-який час.
- Обшукувати всіх учасників допиту, крім недоторканих осіб.
- Перевіряти документи учасників допиту.
- Задавати питання щодо діловодства всім учасникам допиту.
- Використовувати свідчення допитуваного як докази у діловодстві.
- Використовувати всі законні методи для конфіденційності отриманих відомостей.
Стаття 35. Права допитуваного:
- Знати у чому він підозрюється/звинувачується.
- Давати пояснення та свідчення за звинуваченнями або підозрою у скоєнні злочину.
- Користуватись послугами приватного/державного адвоката.
- Не свідчити проти себе та своїх близьких.
Примітка: Враховується при винесенні рішення, а також пряма відмова від надання свідчень може розцінюватися як ухилення від розслідування.
Оскаржити після закінчення допиту незаконні дії працівників щодо себе.
Примітка: У випадку, коли допитуваний вимагає адвоката, працівник, який проводить допит, зобов'язаний повідомити про це у рацію департаменту та призупинити процедуру допиту на 5 хвилин, за відсутності відповіді адвоката до рації про його прибуття протягом цього часу, процедура допиту триває. Якщо у встановлений час від адвоката надійшла відповідь про його прибуття, процедура проведення допиту припиняється ще на 5 хвилин для його очікування. Якщо допитуваний бажає скористатися послугами приватного адвоката, він зобов'язаний викликати його самостійно, дотримуючись аналогічних часових рамок виклику державного адвоката.
Стаття 36. Права адвоката:
- Надавати юридичну допомогу допитуваному після укладання усного з державним та письмового договору з приватним адвокатом.
- Одноразово вимагати 5 хвилинну перерву під час проведення допиту, з метою скоригувати тактику поведінки обвинуваченого на допиті.
- Відмовитися від участі у допиті з морально-етичних міркувань.
- Поправляти відповіді допитуваного за його згодою та уточнювати питання у співробітника, який проводить допит.
Виняток: дії адвоката не повинні заважати процесу допиту
Стаття 37. Порядок проведення допиту:
1. Перевірити документи допитуваного.
2. Завести особу, що допитується в кімнату.
3. Обшукати допитуваного за необхідності.
4. Переконатися, що в кімнаті ведеться відеозапис.
5. Позначити статус допитуваного (підозрюваний, обвинувачений, свідок).
6. Роз'яснити допитуваному його права.
7. Попередити про відповідальність за дачу хибних свідчень.
8. Почати процедуру допиту.
Розділ VIII Ідентифікаційні знаки співробітників силових структур
Стаття 38. Ідентифікаційні знаки (нашивка, бейджик, жетон, шеврон) та посвідчення є офіційними документами державного правоохоронного службовця, які містять інформацію, що дозволяє ідентифікувати особу співробітника. Підробка цих знаків карається згідно із законом.
Стаття 39. Державний транспорт, державна форма та бронежилети державного зразка є розпізнавальними знаками державного службовця, однак, не є основоположними та потребують додаткового уточнення у таких випадках:
- При зверненні до цивільної особи або до співробітників своїх державних відомств і (або) організацій.
- Під час проведення будь-яких процесуальних дій щодо цивільних чи державних службовців.
- В інших випадках передбачених законодавством.
Виняток: Під час погоні та (або) знаходження на великій відстані необхідно під час застосування мегафону службового автомобіля озвучити належність до державної структури.
Стаття 40. Формат ідентифікаційних знаків.
1. При проведенні будь-яких процесуальних дій на співробітнику, його грудях, поясі, бронежилеті повинен бути присутнім будь-який ідентифікуючий співробітник знак - жетон, нашивка, бейдж. Винятком є працівники на посаді кадета та (або) стажера.
1.1 Зразки ідентифікаційних знаків SANG:
1) Зразок заповнення шеврону Командного складу підрозділу Command Staff.
[NG | SF | #YXX | Ім'я та Прізвище]
• Y = Номер підрозділу
• XX = Номер шеврону
2) Зразок заповнення шеврону підрозділу Support Division.
[NG | DIV | #YXX | Ім'я та Прізвище]
• Y = Номер підрозділу
• XX = Номер шеврону
3) Зразок заповнення шеврону підрозділу Military Academy.
[NG | MA | #YXX | Ім'я та Прізвище]
• Y = Номер підрозділу
• XX = Номер шеврону
4) Зразок заповнення шеврону підрозділу Medical Service.
[NG | MS | #YXX | Прізвище та ім'я]
• Y = Номер підрозділу
• XX = Номер шеврону
5) Зразок заповнення шеврону підрозділу Military Police.
[NG | Military Police | #YXX | Позивний]
• Y = Номер підрозділу
• XX = Номер шеврону
6) Зразок заповнення шеврону підрозділу Alpha.
[NG | ALPHA | #YXX | Позивний]
• Y = Номер підрозділу
• XX = Номер шеврону
7) Зразок заповнення шеврону підрозділу USAF.
[NG | USAF | #YXX | Ім'я та Прізвище]
• Y = Номер підрозділу
• XX = Номер шеврону
1.2 Зразки ідентифікаційних знаків LSPD:
1) Стандарт ідентифікаційних знаків керівного складу Шеф та його заступників:
[LSPD | Посада №0XX | Ім'я та Прізвище]
• XX = порядковий номер жетона.
2) Зразок заповнення значка відділу Training Bureau.
[LSPD | TB №1XX | Ім'я та Прізвище]
• XX = порядковий номер жетона.
3) Зразок заповнення значка відділу S.W.A.T.
[LSPD | SWAT №2XX | Ініціали]
• XX = порядковий номер жетона.
4) Зразок заповнення значка відділу PD.
[LSPD | PD №3XX | Ім'я та Прізвище]
• XX = порядковий номер жетона.
5) Зразок заповнення значка відділу DB.
[LSPD | DB №4XX | Ініціали]
• XX = порядковий номер жетона.
1.3 Зразки ідентифікаційних знаків USSS:
Коди згідно ієрархії, де 0,1,2,3,4,5- позначаються “Y”
0 - Старший склад
1 - Інструктор
2 - Спеціальний Агент
3 - Агент
4 - Молодший агент
5 - Стажер
1) Стандарт ідентифікаційних знаків керівного складу USSS та його заступників:
[Посада | ххх | Y | Ім'я та Прізвище].
• XX = Номер паспорта.
• Y = Код згідно ієрархії
2) Зразок заповнення бейджа відділу ERT.
[Посада | ххх | Y | Ініціали].
• XX = Порядковий номер.
• Y = Код згідно ієрархії
3) Зразок заповнення бейджа відділу ACD.
[Посада | ххх | Y | Ініціали].
• XX = Порядковий номер.
• Y = Код згідно ієрархії
4) Зразок заповнення бейджа відділу ATD.
[Посада | ххх | Y | Ім'я та Прізвище].
• XX = Номер паспорта.
• Y = Код згідно ієрархії
1.4 Зразки ідентифікаційних знаків FIB:
1) Директор та заступник
[FIB | Посада | Ім’я Прізвище]
2) Зразок заповнення бейджа відділу HRB.
[FIB | HRB №XX | Ім’я Прізвище].
• XX = Номер паспорта.
3) Зразок заповнення бейджа відділу NSB.
[FIB | NSB №XX | Ім’я Прізвище].
• XX = Номер паспорта.
4) Зразок заповнення бейджа відділу ATB.
[ATB | Відділ №XX | Ініціали].
• XX = Порядковий номер агента.
5) Зразок заповнення бейджа Академії FIB.
[FIB | Academy XX | Ім’я Прізвище].
• XX = Номер паспорта.
6) Зразок заповнення бейджа відділу CID.
[FIB | CID №XX].
• XX = Порядковий номер агента.
2. Заборонено приховувати, спотворювати дані, а також відмовляти у наданні особистого ідентифікаційного знака на вимогу громадян та (або) посадових осіб.
Розділ IX Стадії застосування сили
Стаття 41. Стадії застосування сили силовими структурами.
1. Стадії застосування сили - послідовність та класифікація можливих законних дій щодо порушника з боку співробітника державних силових структур та підрозділів.
1) Перша стадія - Присутність співробітника правоохоронних органів - ця стадія складається тільки з присутності співробітника в штатній уніформі, можливо з належним чином маркованим засобом пересування (мотоциклом, автомобілем, катером, гелікоптером, тощо). Присутності з очевидною можливістю для об'єктів розуміти присутність співробітника поліції зазвичай достатньо для виконання вимог закону та припинення дрібних правопорушень. Залежно від ситуації та кількості людей на місці, цей рівень застосування сили може вимагати присутності кількох поліцейських для впевненого контролю ситуації.
2) Друга стадія - Законна вимога - ясні та зрозумілі усні розпорядження співробітника державної силової структури, об'єкту застосування сили. У більшості випадків співробітник державної силової структури або підрозділу має право доповнювати своє розпорядження попередженням про наслідки, а у разі відмови об'єкта виконувати розпорядження представник держави має право перейти до наступної стадії застосування сили.
3) Третя стадія - Силовий вплив - До цієї стадії відносяться заламування рук, натискання на болючі точки, використання кайданок, тайзеру та кийка. На цій стадії існує ймовірність завдання легкої шкоди здоров'ю, але дуже мала ймовірність заподіяння тяжкої шкоди у вигляді переломів кісток або розривів зв'язок.
4) Четверта стадія – Застосування смертоносних засобів – під цією стадією впливу використовується вогнепальна зброя. Однак у цій якості може виступати і автомобіль, і будь-яка підручна зброя, що має необхідні властивості. На цьому ступені впливу дуже ймовірно заподіяння смерті або заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю об'єкта застосування сили.
Примітка: Стадії застосування сили повинні дотримуватися в порядку, прописаному в Процесуальному кодексі штату Сан-Андреас, за винятком ситуацій, коли суб'єкт затримання вже порушив закон або ситуація вимагає екстрених дій, у такому разі можна перейти до будь-якої стадії без послідовності. (Приклад: озброєний злочинець, загроза життю людині/офіцеру, відсутність можливості застосувати одну зі стадій).
2. У випадку грубого порушення стадій застосування сили, затриманий звільняється від відповідальності, офіцер має бути покараний згідно чинного законодавства штату , а також внутрішнього статуту організації, представником якої він являється.
Розділ X Оскарження дій співробітників державних структур
Стаття 42. Оскарження дій працівників державних структур.
1. Громадянин має право подати скаргу на співробітника державних структур до прокуратури. За фактом скарги буде ініційовано розслідування та проведено перевірку заявлених порушень.
2. Громадянин має право подати позовну заяву до суду на співробітника державної структури, у разі, якщо його права було порушено.
3. Не допускається одночасне подання скарги до прокуратури та позовної заяви до суду.
Стаття 43. Оскарження дій працівників прокуратури.
1. Громадяни мають право подати позовну заяву до суду на співробітника прокуратури або Офісу Генерального Прокурора, у разі, якщо вони не згодні з його рішенням.
Стаття 44. Строк оскарження.
1. Громадянам надається 72 години на звернення до суду з моменту затримання або винесення покарання для оскарження дій або рішень працівників державних структур.
2. Громадянам надається 48 години на звернення до прокуратури з моменту затримання або винесення покарання для оскарження дій або рішень працівників державних структур.
Розділ XІ.Трафік-стоп
Стаття 1. Поняття Трафік-стоп.
Трафік-стоп - це тимчасова зупинка транспортного засобу співробітниками силових структур з метою перевірки документів, обшуку якщо схожий автомобіль, або водій знаходяться в розшуку, припинення порушень дорожнього кодексу, затримання.Трафік-стоп не є процесом затримання, але в ході слідчих дій може призвести до нього.
Стаття 2. Мета Трафік-топ.
Метою Трафік-стоп - є розслідування порушень дорожнього кодексу, встановлення факту скоєння зазначених порушень та притягнення винних до відповідальності у встановлених законодавством межах. Крім цього Трафік-стоп може бути застосований для перевірки водія, автомобіля який схожий за ознаками з тим що знаходиться в розшуку , або на який є ордер на арешт або орієнтування, тощо.
Стаття 3. Порядок проведення трафік-стопу:
1. Віддати наказ підозрюваному зупинити транспортний засіб та заглушити двигун.
Примітка: Наказ має бути виголошено з використанням мегафону, це автоматично вважається законною вимогою. Після 2 повторень у мегафон з боку співробітників державної структури про наказ зупинитися, водій зобов’язаний виконати наказ, в протилежному випадку, співробітники державної структури мають право відкрити вогонь по колесам транспортного засобу порушника.
Примітка: Після зупинки транспортного засобу із підозрюваним, співробітники силової структури або підрозділу зобов’язані перевірити фізичний стан порушника.
2. Відрекомендуватися, надати підозрюваному можливість ознайомитися із ідентифікаційним знаком, /шевроном/ бейджом, або службовим посвідченням.для проведення подальших слідчих дій.
3. Висунути підозрюваному законну вимогу покинути транспортний засіб.
Примітка: У випадку відмови виконання законної вимоги, співробітник може застосувати спеціальні засоби, щоб дістати підозрюваного з транспортного засобу.
4. Встановити особу підозрюваного.
5. Ознайомитися із водійським посвідченням підозрюваного.
Стаття 4. Порядок процесуальних дій при припиненні порушень дорожнього кодексу:
1. Здійснити трафік-стоп у порядку, встановленому Процесуальним кодексом штату Сан-Андреас.
2. Провести слідчі дії з метою підтвердження або спростування вчинення порушень, передбачених статтями дорожнього кодексу, зокрема:
- опитати водія, свідків, пасажирів підозрюваного;
- встановити усі обставини скоєння порушення, або їх відсутність.
3. У випадку доведення провини підозрюваного - притягнути до відповідальності відповідно до законодавства.
4. У випадку відсутності доказів провини підозрюваного, уповноважений співробітник повинен вибачитися, а також звільнити особу від відповідальності на місці.
Стаття 5. Можливість затримання та взяття під варту.
Якщо в ході Трафік-стопу у правоохоронців були вагомі докази того,що підозрюваний/водій, скоїв адміністративне чи кримінальне порушення, чи у ході ідентифікації особи підозрюваного було виявлено факт наявності у розшуку цієї особи у зв’язку із підозрою у скоєнні злочинів передбачених Кримінальним або Адміністративним кодексами Штату Сан-Андреас, така особа має бути затримана. Подальші дії відбуваються відповідно до Процесуального кодексу Штату Сан-Андреас.
Розділ XІІ. Звільнення громадян під заставу.
Стаття 1. Можливість звільнення громадян під заставу.
1. Звільняти громадян під заставу мають право державні адвокати, згідно Закону про діяльність колегії адвокатів штату Сан-Андреас.
2. Звільняти громадян під заставу мають право приватні адвоката, за наявності нотаріально завіреного договору з ув’язненим, а також діючої ліцензії приватного адвоката.
Розділ XIII. Зони юрисдикції силових структур.
Стаття 1. Зона загальної юрисдикції.
1. Зона загальної юрисдикції- територія, у якій повноваження на виконання обов’язків мають усі силові структури. ( на мапі виділена зеленим кольором)
Примітка: Виїзди на код-0, реагування на виклики громадян, прибуття на виклики диспетчера, тощо.
Стаття 2. Зона юрисдикції LSPD.
1. Los Santos Police Department має регіональну юрисдикцію, до якої входить місто Los-Santos, та місто Чумаш, а також навколишні території, зон проведення спеціальних завдань, у тому числі спільних патрулів.( блакитним кольорами)
Стаття 3. Зона юрисдикції SANG.
1. San-Andreas National Guard має регіональну юрисдикцію у межах форту Занкудо та навколишньої території, зон проведення спеціальних завдань, у тому числі спільних патрулів, в місці дислокації авіаносця, а також у зоні загальної юрисдикції.
(на мапі помаранчева та зелені зони)
Примітка: У випадку впровадження воєнного стану співробітники SANG, мають право перебувати на територіях поза їх юрисдикцією.
Стаття 4. Зона юрисдикції FIB.
1. Federal Investigation Bureau має федеральну юрисдикцію в межах штату Сан-Андреас із пріоритетом на території свого офісу, а також у зоні загальної юрисдикції. (на мапі чорний, синій та зелений кольори)
Примітка: У випадку впровадження надзвичайного співробітники FIB, мають право перебувати на територіях поза їх юрисдикцією.
Стаття 5. Зона юрисдикції USSS.
United States Secret Service має федеральну юрисдикцію в межах штату Сан-Андреас.
Стаття 6. Дозволи та випадки порушення юрисдикції.
Дозволяється порушення юрисдикції для проїзду через територію іншої юрисдикції, у зв’язку із службовою необхідністю, прибуття на виклики від диспетчера, прибуття на виклики громадян, коди-0, або інші екстрені випадки. Також у випадках, коли співробітник силової структури при виконанні став свідком скоєння правопорушення за межами своєї юрисдикції, або коли порушник виїхав за межі юрисдикції співробітника, що вів переслідування, а також якщо людина знаходиться в розшуку. У інших випадках порушення юрисдикції допустиме при отриманні дозволу порушення юрисдикції від структури юрисдикцію якої буде порушено, або від Офісу Генерального Прокурора.
Мапа зон юрисдикції